Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: п'ятниця, 26 лютого 2021 року
Тексти > Жанри > Поезія

Поезії

Переглядів: 25069
Додано: 10.04.2008 Додав: Sitro  текстів: 15
Hi 1 Рекомендую 0 Відгуки 0
ЖУЛИН І КАЛИНА

(Казка)

Глухо, тихо доокола,
Все в темку щезає,
Понад Дністом, понад бистрим
Сив туман лягає.
Лиш далеко в густих корчах
Тлють вовчі зірниці,
Лиш далеко очеретом
Сверкають лучниці.
Жулин блуден, самооден
Обманцями ходить,
Через густе хащє дреся,
Болотами бродить.
Ходить, гонить, не тямиться,
Облудом, пітьмою,
Шум і закрут у голові
Шибаєсь собою.
І спинився на березі,
Головочку склонив,
І тяженько задумався,
І сльози не вронив...
Рум'яноє лице зблідло,
І губи зів'яли,
Серце єго в горюванню
І душа в печалі.
І кленучи сам собою,
Взявся нарікати:
"Проклятая розлучнице!
Нащо світ в'язати?
Розігнала-сь дрібні діти...
Нащо-сь мя зводила?
Через тебе лишив милу,
Ти мя спечалила!
Був-єм тобі все вірненький,
Згадував гадочки -
Все пропало, минулося,
Заростуть стежочки.
Ти не була мені щира,
К собі-сь принаджала;
Як роздав-єм срібло, злото,
З мене-сь ся сміяла.
У груди нині розпукою
Печаль ся копає;
Ах, змарнів-єм, почорнів-єм,
Серце ми ся крає!..
Чи я ходжу, чи я ляжу,
Життя-м проклинаю;
Бідне серце зайшло кров'ю,
Сльози проливаю!
Щастє знило, мир розбився,
Лиш мені тужити;
Лучче гнити в сирій землі,
Як під сонцем жити!"

А по Дністру б'ють вовноньки
В крутім береженьку,
Ватра верх вовнь розлилася
Скрізь пітьму темненьку.
Сині тумани димляться,
А з ватри хилиться
Гарна діва, круглолиця,
Єй свита рясниться...
Крвсне личко блідненькоє
І очі чорненьки,
Розсипаються густенько
Косоньки жовтеньки.
Клекотять вовноньки бистрі,
Глухо, тихо б'ються,
Поверх вовнь тумани сині
[З] ватров зливаються...
Жулин руки звів злегонька,
Лице розтліває,
К гарній приступив Калині,
Стиха промовляє:
"Чо ти туда блудна ходиш,
Люба красавице?
Чого глядять чорні очі,
Блідне круглолице?
Чи близький дім, чи далекий,
Дорога бріднява;
Як гляну на тя, марнію,
Миленька, білява!
Темна нічка, бистра річка,
Студен вихор віє,
Занесу тя додомоньку,
Грудь моя зогріє".

Поглядає відьма вкосом,
Кплячись посміхає,
Очі вуглем ярим тліють...
К ньому прмовляє:
"Горе тобі, невдячнику!..
Загинеш марненько!
Запро тебе кляла-м життьом,
Ізсохло серденько,
Дні і ночі сльози лляла-м,
А за вірність мою
Мене-сь забував нещире,
Лишив сиротою!..
Присягав передо мною,
А другую-сь любив;
Я в сльозах ся розпливала,
Ти з нев ся голубив.
Лучче було не любити,
Ніж любов зраджати!
Горе тобі, невдячнику,
Марне загибати!
В бистрім Дністрі глухо, тихо;
Пісочок дрібненький,
На дні двір мій з вовнь прозристий
Ясний, студененький.
Пісок очі виїдає
В синій колобані,
Скучно там є і сумненько,
Тяжке горюваннє;
Світличенька без оконець -
Сонце не зогріє;
Сама журюся собою,
 
Наші Друзі: Новини Львова