Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 23 січня 2021 року

Тигролови

Переглядів: 506594
Додано: 26.04.2003
Hi 1 Рекомендую 9 Відгуки 24
...Експансивні відкривателі давно відкритого і зухвалі рекордсмени давно
перейденого. Шукачі карколомних пригод, а ще більше карколомних кар'єр. Шукачі
щастя і довгих карбованців. Аматори довгих відряджень і ще довших чисел в
банкових чеках, передбачених К 3 О Том (“Кодекс Законов о Трудє”).
Аматори красного письменства в межах “КЗОТ”, “Колдоговору” та “Карного Кодексу”.

Знавці прикладної географії, теплих посад, курортів і залізничних мап.
Аматори Дунаєвського, Маркса і преферансу...
Словом — цвіт робітничо-селянської імперії у всій його величі і багатогранності.

Все те різне віком, фахом, статтю і уподобаннями, але все тут має спільну рису —
рису шукачів чогось і збігців кудись, — рису шукачів щастя і збігців у невідоме.

Все те вирвалось з однієї остогидлої дійсності, з одного кіпця світу і мчить на
зламання карку в інший, утікаючи від всього і женучись за всім, утікаючи від
прикрого вже, а може, й проклятого, і женучись за благословенним, за ще
незнаним, небаченим, неопізнаним, але прекрасним, привабливим.
Рису б ту можна назвати лихоманкою. Так, лихоманкою хворобливого гону в
напівсконкретизовану химеру, в якусь загадкову, екзотичну країну, в якесь
ельдорадо, десь туди, де ще їх не було.
Риса та є спільним знаменником для всієї цієї маси людей — маси мандрівників, що
заселяють цей оригінальний світ на колесах.
Проте для більшості з них те “кудись” було досить сконкретизоване. Вони їдуть на
ДВК, що десь там, на другім кінці світу, на берегах Тихого океану. І там той
дійсний, справді казковий світ. І там те справжнє золоте ельдорадо, що про нього
стільки чуто, читано, мріяно і передумано.
Ось туди все це й мчить. Мчить без віддиху і без оглядки. Котиться,
погойдується, дріботить експансивно. Мерехтить над прірвами, перелітає мостами,
заходиться сміхом і зойкає над проваллями, пролітає тунелі, зажмурившись, — і
жиє...
Жиє реальним і напівфантастичним, але безжурним, рожевим життям. Веселковим,
напруженим. Як той метелик-одноденка... Любиться... Свариться... Одружується...
і розлучається... І фантазує, вигадує і вірить, загубивши грань між реальним і
фікцією.
Химерний екстериторіальний світ! Світ блаженної незалежності від будь-якого
“спец”- і “проф”навантаження, від будь-якої “спец”-, “проф”- і “парт”дисципліни,
від шипіння примусів і начальників, від безконечних черг за калошами і
безконечних “чергових зборів” у цехах, на службі і вдома. Світ ідеальної свободи
і повної відсутності диктатури, якщо не брати до уваги диктатуру кохання та
переступленім влади кондуктором. Світ пригод і романтики, світ поцілунків і
преферансу, фантастичних історій, небувалих подій, трансформованих призмою
екзальтованої фантазії.
Світ благословенної свободи, купленої за готівку разом із плацкартою.
Мелькають дні і ночі, і знову дні, і знову ночі. Утікають ліси, і пустелі, і
гори... Утікає десь цілий світ, розпливчастий і туманний, нереальний світ,
поставлений шкереберть.
Повз нього пливе цей — конкретний, напружений і намагнетизовапий, осяяний
блакитним, рожевим, зеленим сяйвом вибагливих абажурів, заслонений газовими
фіранками, наснажений коханням і поривами, озвучений патефонними фокстротами і
румбами... А над усім — Арсеньєв! Ах-х, Арсеньєв!..
О Арсеньєв!.. Він бог цілого цього експресу, цілого цього світу. Володар дум і
сердець. Він панує тут, як ніколи не панував там — у тій неймовірно казковій,
відкритій ним країні, що зробила його ім'я девізом і прапором всіх мандрівників
і всіх — ось таких — конкістадорів. О Колумб заамурської і надамурської голубої
галілеї!!. Відкриватель дивовижного, герой і переможець непереможного, співець і
автор найекзотичнішої і найфантастичнішої країни у світі, — російського, чи то
пак тепер совєтського, Клондайку. Ні, інтернаціонального золотого ельдорадо,
куди навіть жиди погнали “добровільно-примусово”, зрадивши Палестину, творити
свій Біробіджан. Його аксесуари, екзотичні аксесуари тієї, відкритої ним,
екзотики панують тут і живуть поруч із усіма мешканцями розкішних купе,
салон-вагонів, тамбурів і коридорів. Переселились з тієї країни і живуть тут —
проводжають цих мандрівників, як чичероне, туди, до себе в гості... Дерсу Узала
і тигри... Женьшень, Уссурі і тигри... Манзи і тигри... Фанзи і знову тигри,
тигри, тигри... Тигри над усе і над усім! З усіх дивогідних аксесуарів тієї
дивогідної країни, що володіють серцями цих більших і менших Пржевальських,
більших і менших Колумбів та Нансенів, — тигри найдивоглядніший і
найфантастичніший аксесуар. Ними наповнений цілий цей експрес. Вони блукають по
ньому з хмарами диму і румбами, викликають ентузіазм і викликають тремтіння в
колінах та солодкий холодок не в одного з цих хоробрих шукачів щастя, сильних
емоцій і справжньої екзотики.
Вони панують в уяві кожного, як символ, як страш-нпй і привабливий образ тієї
невідомої землі, куди він так легковажно вирушив і оце мчить, мов на весілля.
Тигри... З них починаються всі розмови і на них всі розмови кінчаються. Вони
беруть участь у преферансі і в пиятиках, у плітках і навіть у коханні.
— А чи ви чули... Раз бубни! То... чи ви читали, як на Н-ській заставі недавно
тигр украв стійкового?
— Та що ви!.. Раз черви... Ну, і як!!?
— Два піки!.. Го-го — заніс, мов кошеня...
— Боже мій... Пас!.. Боже мій...
Або:
— Ух, ти моя смугаста кішечко!.. — це коханець до любки, ластячись. Сусідка
навпроти робить великі очі і пошепки до другої:
— Добра мені “кішечка”! Від Уралу змінила четвертого коханця... Це ж тільки від
Уралу! А до Владивостока?! Апетит, прости Господи. Смугаста тигрище, а не
“кішечка”!!!
У коридорі пара похідних коханців туляться одне до одного, дивляться у вікно і
мріють-мріють:
— Ах, який я щасливий!.. Ми заїдемо десь далеко-да-а-леко в тайгу... І там, в
нетрях, серед квітів і пралісу я збудую затишну хатинку... Я її зроблю такою...
такою...
— Обережно, порвеш запонки... Ах-х! Як чудесно... А ти не боїшся тигрів?..
— Ну-у! Я маю... Я везу дві рушниці “Зарева” і повну валізу набоїв, ще й
бінокль, ще й компас... Ми будемо дивитися, дивитися...
— Ох-х!.. Який ти... Який ти герой!!.
Або:
— Чого ви на мене витріщились, мов тигр!?.
Або:
— А скажіть, будь ласка” в Хабаровську можна ходити по вулицях? Безпечно? Чи є
міліція?!!
— Є... А що?
— Та я читала, що ще недавно тигри там гуляли по вулицях і крали людей, ба
навіть коней. Чи правда?
— Правда.
— Боже мій! — і до чоловіка з істеричною розпукою: — Казала тобі!.. Казала ж!..
Пропадай він пропадом той Де-Ве-Ка! Так ні. “Поїдем, поїдем”. Підйомні йому!..
За віддаленість йому!.. Мало йому!.. Мало йому!.. Висідаю! На першій же станції
висідаю! Досить з мене твоїх фантазій! Досить з мене кров пити!..
— Ну, заспокойся... Ну, душечко!.. — потішав розгублений супруг — якийсь, може,
бухгалтер, якоїсь, може, “Союзриби” або “Союззолота”. — Ну, ми не поїдемо до
Хабаровська, ми поїдемо на... на Сахалін. Еге ж! Там довкола вода, і та сатана
туди не перепливе.
Або: сп'янілий шукач сильних емоцій, наслухавшись страшних історій про ведмедів,
що завертають людині волосся з шкірою на очі, про тигрів, що хапають людей по
квартирах і навіть “біля самісінького кінотеатру, їй-бо!”, після надцятої чарки
впавши в філософський жаль до себе:
— Оттак... Жиє-жиє чоловік... І п'є... І було йому добре... Ні, їде,
пх-х-хається... Гік... І раптом — нема! О! І нема!.. Якась дурна кішка буде
носити його, як мишу... Кондуктор!!!

Тигри. Страшне божество, смугасте шкірою, а ще смугастіше репутацією.
Всемогутній “Амба”, славніший за самого Арсеньева і екзотичніший за все на
 
Наші Друзі: Новини Львова