Київ, Львів: Берлін: Лондон: Торонто: Чикаго: Сідней: :: субота, 04 липня 2020 року

Сорок днів у пустелі

Переглядів: 2202
Додано: 09.07.2011 Додав: andreusDADA  текстів: 717
Hi 0 Рекомендую 0 Відгуки 0
<
1
>
Євген СВЕРСТЮК
СОРОК ДНІВ У ПУСТЕЛІ

Наш великий піст пішов від тих Христових днів у пустелі, після яких Він пішов на проповідь.
По суті ми нічого про них не знаємо, окрім 40 рядочків у Євангелії: від Матея і від Луки – про три спрокуси диявола.
Про них написано цілі книги. Ф. Достоєвський вважав, що вся людська історія крутиться навколо тих незглибимих рядочків.
В пустелі, де тільки пісок і зорі, молитва чиста, Бог близько.
Але диявол підстерігає. У нього стандартні спокуси: хліб, влада, видовища.
ХХ століття обминуло молитву і пройшло у тотальному полоні диявола. Раби влади обіцяли перетворити каміння на хліб, нагодувати всіх. І що вийшло? Вони перетворили хліб на камінь!
Ще ніколи в людській історії не вмирало так багато дітей, простягаючи руки по колосочки. Ще ніколи не співали пісні, яку ми пам’ятаємо досі: «хлеб всему голова»...
І ще ніколи влада не була такою страшною і смішною: до влади доривалися, потім їх скидали і розстрілювали, а тоді нові доривалися. І всіх їх змела мітла історії, як сміття... Антихрист жартував над своїми слугами.
Цей спектакль проходив на наших очах. Вже ніби закінчився, а нині – знов... Але то вже фарс... Злодійчуки, шахраї, покидьки, недоріки – усі рвуться до влади, усі готові займати найвищі місця.
Міністер транспорту готовий очолити ще й міністерство закордонних справ... Безбожник готовий очолити комітет в справах релігій. А тисячі підстерігають, коли можна зайняти їх місця, «бо хіба я гірший». Усі вони кудись мчать з шаленою швидкістю, розбиваються і залишають край дороги паперовий віночок. І жодних висновків.
Дерево росте з коріння. Але й суспільство росте з коріння. Колись перекладач біблії на українську мову Пантелеймон Куліш казав, що інтеліґеція повинна пояснити народові його коріння і призначення звище. Тепер ми бачимо більше в низах таких роздумів – про минуле, про коріння і насіння. Політичні правителі хочуть починати історію від себе...
Чоловік, ще вчора осміяний, сьогодні прагне абсолютної влади. Він без коріння, тому і говорити не хоче про минуле. Його «національна ідея» - «щоб народові жилося хорошо». А що це значить? Чи хоче народ, припустімо, навіть ситий, жити добре хлібом єдиним?
Усі відповіді Христосові дияволу в пустелі нині звучать, як суворі нагадування:
«Не хлібом єдиним буде жити людина, але й кожним словом, що походить з уст Божих.»
Якось нині не помічають, що Христос уздоровлював словом. І словом перетворював воду на вино...
Готовим поклонятися дияволу за видимість влади над світом Христос нагадує:
«Господу Богу одному поклоняйся і служи одному Йому.»
Як багато тих, що начебто приймають Бога, але тільки так, щоб одночасно поклонятися Мамоні і дрібним ідолам сьогодення : вони ж такі цікаві...
Власне, та бісівська цікавість і засвітилася в такій собі пропозиції показати юрбі чудо: «Коли ти син Божий, то кинься додолу, бо ж написано: «Він накаже про тебе своїм янголам, і вони на руках понесуть тебе».
Пропонує диявол зробити це видовище на святому місці, з висоти храму... Здавалося б, справді, чисто диявольська витівка. Але як одразу вона перетворює бБожий храм на дияволський цирк.
«Не спокушай Господа Бога твого» - відповів Христос. Якщо спокуса хлібом і владою ще зрозуміла, то спокуса випробовувати Бога – зовсім дурна. А тим часом саме на тій грані абсурду і відбуваються вивихи людської психіки. Бісівство любить розважатися на крилі храму.
Гра в пастки – улюблену шоу на телебаченні. Всупереч молитві «не введи нас у спокусу» - витворилася ціла індустрія спокус. І то переважно «на крилі храму»: секс як пародія на священий дар любови, утилізація краси, осквернення священого дару життя і втрата міри у всьому...
Що менше людина володіє собою, то більше вона опиняється у владі речей, в залежності від споживацького світу.
В пустині вона повертається до себе і лицем повертається до Неба.

«Це по-моєму, найкраще і найсумніше міце у всьому світі».
«Знаєш, троянда моя... я за неї відповідаю. А вона така квола. Вона тільки й має, що чотири жалюгідні колючки, більше нема чим їй боронитися від світу.
... а якийсь баранець з’їсть якось уранці її і навіть не знатиме, що він накоїв?
Треба щодня полоти баобаби, як тільки вже можна їх відрізнити. Сент-Екзюпері. «Маленький принц». А коли баобаба не розпізнати вчасно, уже ніколи його не позбудешся...

 
Наші Друзі: Новини Львова