/А слава заповідь моя/ Т. Шевченко
„А СЛАВА – ЗАПОВІДЬ МОЯ”
Т. Шевченко
Ці слова Шевченкові у сповідально смиренному вірші „Доля” якісь несподівані. Декому вони здаються недоречними і суперечливими з попередніми рядками. А доскіпливий читач скаже: порівняйте ту кінцівку вірша „Доля” з початком наступного вірша у триптиху „Слава” і побачите, що це ж несумісно!
А ти, задрипанко, шинкарко,
Перекупко п’яна!
Де ти в ката забарилась
З своїми „лучами”?
Та це ж саркастичний виклик „славі” – і навіть більше... Це розмова з „кралею” легкої поведінки. Чи зовсім одвертається від неї поет? Ні, він знає, що це теж його доля, і він хотів би хіба що заснути під її крилом...
Було це написано в один день – 9 лютого 1858 року – в Нижньому Новгороді, коли ще поетові і не снили .....